Бондар О.Є.

Дніпропетровський національний університет

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ РОЗРОБКИ МОТИВУЮЧИХ КОНТРОЛЬНИХ ЗАВДАНЬ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Контроль рівня володіння іноземною мовою цікавить багатьох фахівців у цій сфері. Кожного дня викладач іноземної мови може втілювати на практиці теорію навчання другій мові, але він ніколи не знатиме, чи є ця теорія обґрунтована, якщо він не буде систематично проводити контроль успіхів та досягнень студентів, таким чином перевіряючи свою теорію на практиці.

Для контролю рівня знань студентів існують різні види контрольних завдань, або тестів. Кожен тест має свою специфічну мету та перевіряє особливі критерії. Підготовка викладача іноземної мови повинна включати знання особливостей складання та інтерпретації тестів. Тест, як відомо, це метод контролю вмінь або знань людини у даній галузі. Саме визначення містить в собі основні компоненти тесту. По-перше, це метод, який може бути інтуїтивним, як у випадку оцінювання автентичності вимови, або чітко структурований, як у тестах множинного вибору. По-друге, тест має за мету контроль вмінь від загального („добре”, „погано”) до ретельно спланованого оцінювання ( на початку та в кінці курсу або між окремими студентами). По-третє, тест вимірює вміння чи знання, тобто компетенцію. Нарешті, тест контролює дану галузь ( загальну компетенцію володіння усіма аспектами мови або тільки вимову і т.д.).

Щоб тест заслуговував на довіру, треба взяти до уваги три вимоги, або три головних критерії складання тестів: практичність, надійність та валідність. Але на практиці розробити ефективний, надійний та практичний тест – це дуже важке завдання. Існують різні підходи до складання тестів, але один з них розглянемо більш детально. Викладач може визнавати тест як форму внутрішнього мотивуючого зворотного зв’язку. Таким чином, тест є важливим засобом побудови компетенції, самостійності та самооцінки самих студентів. Американський автор Дуглас Браун пропонує розглянути чотири загальні принципи внутрішньої мотивації, які можна використати при підготовці контрольних завдань: 1) принцип надання студентам завчасної підготовки до тесту; 2) принцип лицевої валідності; 3) принцип автентичності; 4) принцип зворотного зв’язку.

Щоб реалізувати на практиці перший принцип, слід пам’ятати, що студенти не завжди знайомі зі стратегіями, які могли б допомогти їм. Тому доцільно забезпечити студентів інформацією про загальний формат тесту та типи завдань. Необхідно надати можливість виконати зазначені типи завдань та заохотити студентів ретельно повторити матеріал що підлягає контролю. Відомо, що тести викликають хвилювання, тож поради щодо підготовки до тесту та його виконання можуть знизити тривогу. Таким чином, під час складання тестів викладач має бути союзником студента у підготовчому процесі.

Інколи трапляється і таке, що студенти не знають який саме матеріал буде перевірятися. Тому принцип лицевої валідності має за мету допомогти студентам зрозуміти, що тест є обґрунтованим, тобто валідним. Досягти

такого зрозуміння можна за допомогою, по-перше, ретельно продуманого формату тесту, по-друге, чітко сформульованих завдань до виконання роботи, по-третє, вибору завдань, знайомих з роботи на заняттях. Насамкінець, слід пам’ятати, що рівень складності має бути відповідним.

Під принципом автентичності треба розуміти використання в тесті справжньої та автентичної мови. Тематична організація матеріалу буде доцільною та корисною. Також самі завдання не повинні викликати незручностей для студентів. Знайомство з новими видами завдань має проходити під час практичної роботи в класі, а не під час проведення контролю засвоєного матеріалу.

Щоб втілити принцип зворотного зв’язку, треба зрозуміти, що тестування має за мету і навчання. Іншими словами, навіть помилки повинні допомогти більш ефективно побудувати майбутню роботу. У наш час деякі вчителі повертають письмові тести з оцінкою і вважають свою роботу виконаною. У дійсності сама оцінка зводить інформацію про лінгвістичні та когнітивні успіхи студента до абсолютного мінімуму. У кращому випадку оцінка демонструє успішність одного студента відносно інших, що в свою чергу стимулює суперництво, а не співпрацю у навчанні. Таким чином, вчителю треба проаналізувати помилки, підкреслити сильні сторони, а також піддати конструктивній критиці слабкі місця. Студенти матимуть можливість покращити результати наступних тестів, якщо їм підказати стратегії, які допоможуть уникнути поширених помилок. Якщо виконання тестів перетворити на внутрішньо мотивуючий досвід, то студенти отримають відчуття досягнення та бажання справитися з більш складними завданнями.

Підводячи підсумок, слід зазначити, що врахування принципу надання студентам завчасної підготовки до тесту, принципу лицевої валідності, принципу автентичності та принципу зворотного зв’язку, може допомогти вчителю відібрати ефективні тести та модифікувати їх в разі потреби. А якщо викладач орієнтується на внутрішню мотивацію студентів, то знання цих чотирьох принципів стане у нагоді під час складання власних тестів.